[rank_math_breadcrumb]
Яку картинку ви собі уявите, якщо я скажу “забіг тарганів”? Але коли такий забіг влаштовують чиновники — це щонайменше виглядає смішно. І щоб не сумувати за минулим літом – пропоную оцінити як одне ввічливе питання змушує бігати тарганів.
У тексті розібрано кілька діючих статей ККУ для використання у вашому власному алгоритмі захисту.
Усі імена вигадані, розташування змінені, збіги випадкові. Але у світлі сьогоднішніх подій на території України таке може статися з кожним.
День перший. Середа
Дати я не вказую спеціально — вони не важливі, але день тижня має принципове значення.
Не дивлячись на те, що у мене є право не призиватися (постійний білий квиток) минулого місяця мені довелося зустрітися з ОЗГ ТЦК. При цьому патрулі з мого району мене знають, папери бачили і навіть не намагаються мене чіпати.
Але цього разу ситуація склалася інакше. Патруль був не місцевий і походу сліпий (у всякому разі моя сімейна сказала — по мені видно що я не можу служити). Близько полудня я опинився в очікуванні.
При тому у мене є деякі підстави, що їсти я повинен у певний час. Чи варто згадувати, що ні обіду, ні вечері того дня у нас не було.
О 21-22-23 годині — точно не скажу, факт що вночі ми завантажилися в бус і поїхали. У місті обласний ТЦК теж є, але ми поїхали за 300 км – 4 години в один бік. Враховуючи пару повітряних тривог — загальна “подорож” затягнулася на 5 годин. По приїзду на місце нам штовхнули промову. Сенс зводився до того, що ті, хто названі — приїхали, з речами на вихід. Мене не назвали. Решті сказали, що відвезуть по домівках (Перша брехня). Звісно, дім виявився не в районі, де я живу, і навіть не в місті — райцентр. На годиннику вже було щось близько 3 годин ночі.
День другий. Четвер
Ранок почався в районі 8 години — знову без сніданку ми поїхали в поліклініку. Тут треба згадати, що до того часу я зібрав купу медичних висновків (причина була інша) і у першого ж лікаря про це заявив. Довелося одному з хлопців, які складали нам компанію, терміново їхати за ними… Якби у них був дар ясновидіння — вони б цього не робили, але такого дару у них не виявилося. В результаті КОЖЕН із їхніх лікарів знаходив висновок свого колеги (який вказував що я не можу служити) і слово в слово його переписував.
Огляд був, але висновок лікаря був у паперах, які йому принесли. В результаті цього “уроку чистописання” деякі лікарі стали відверто дивитися на наших супроводжуючих у стилі — “ви ідіоти, чи так?”. Найцікавіше, що погляд не приховували, кілька таких питань перехопив я.
Решта дня особливих пригод не принесла. Нам принесли обід, потім вечерю. Остання була одноманітною, але її було БАГАТО.
День третій і останній. П’ятниця.
Ранок п’ятниці для нас почався приблизно в той самий час, що закінчився день перший. Нам традиційно не дали проспати всю ніч. Спочатку ми поїхали ще в якийсь заклад, де замість решіток ліжка мали пружинні матраци. Покемаривши там пару годин — ми вийшли у двір, де вже стояв знайомий нам по першому дню бус.
На моє здивування ми поверталися в місто. Світанок ми зустрічали на колесах. Бус повернувся в той ТЦК, звідки почалася вся історія. Якщо більшій частині запропонували перейти назад у приміщення ТЦК, мені та ще кільком запропонували залишитися — нас бус розвезе по домівках. (Друга брехня) Мені б насторожитися, але…. Чим закінчилася пригода для тих, хто приїхав з нами, я не знаю, але коли бус виїхав, я помітив, що він їде явно не в мій район, а на виїзд із міста. По дорозі до нас підсаджується вбивця, намагаючись зав’язати розмову з ким вдається. Питання наче безневинні, АЛЕ… Мої відповіді він спробував перевірити.
А в компанії, для якої я працюю з початку війни, існує жорстке правило захисту. Якщо в розмові не звучить код-пароль (особливе слово), ніякої інформації про співробітників не давати. Звісно, я слова не сказав, його послали, він спробував звинуватити мене у брехні. (як влаштовувати конспіративні нічні заїзди — це нормально, а як конспірація від когось іншого — брехня).
Ми виїхали з міста (зауважу, що на подив це був ранок, а не ніч), доїхали до першої розв’язки, де розвернулися на 180 градусів назад. Потім кілька градусів убік і поїхали по дотичній до міста.
Як з’ясувалося, це стрільбище. При цьому, якщо до війни туди вивозили школярів 10-11 класів, то з початку вторгнення стрільбище захопили ЗСУ, вигнали звідти всіх цивільних і перетворили його на тренувальний табір.
Медогляд цього разу був чиста липа — один лікар одразу по всіх спеціалізаціях і я повертаюся в бус. Тоді як мої “сотовариші” влаштовують собі знатний обід (звісно з подальшою відправкою на підготовку і в частину), залишаючись у компанії вбивці.
Вечоріє. Знову повертаємося в місто. Оскільки в’їжджаємо ми в місто через той район, де я живу, водила погоджується висадити мене поблизу дому (третя брехня). Через заборонні, палаючі зеленим світлом (чергова брехня) світлофори, він “не може” зупинитися, але обіцяє заїхати забрати ВСІ мої медичні (тоді я ще вірив, що їх можна повернути) і потім точно додому (уже п’ята брехня). Як, напевно, зрозуміло, я знову опиняюся в тому відділі.
Для неуважного читача нагадаю, що вечоріє — третій день пригод підходить до кінця.
Забіг тарганів
Приблизно о 17 годині я вимагаю чергового і тихо, мирно натякаю йому, що ми бачимося третій день — 72 години, на які громадянина можуть затримати, закінчуються за півтори години. Для більшого строку потрібно висувати звинувачення. А що мені можуть пред’явити? Переміщення вулицею у не комендантську годину?
Він запевнив мене що максимум за годину мене відпустять (після незліченної кількості брехні ще одна погоди не робить). і черговий улітає петардою. Я через вікно спостерігаю, як вони починають бігати в різні боки (ну таргани під струменем отрути).
Через 20 хвилин у мене в руках висновок комісії (самої комісії я в очі не бачив — зустріну, пройду повз) і дозвіл залишити компанію. При цьому, як мінімум висновок має бути підписаний мною, що я з ним ознайомлений — але ніхто мене щось підписувати, його в тому числі, не просить. Я їду.
Як я розумію з тону паперу — до нього має додаватися ще один, але вони так поспішали встигнути позбутися мене, що забули про нього. Дописувати його вже пізно — я пішов.
Продовження. Субота
Як виявилося, ситуація ще не закрилася. У суботу (четвертий день) у чиюсь світлу голову приходить “крамольна думка”. Адже я можу дійсно звернутися до юриста і тлумачний адвокат підніме таку бучу… Перевіряти – чи є у мене такий юрист вони не дуже хочуть і здійснюють ще один подвиг, в Health24 з’являються записи про те, що я в п’ятницю пройшов медогляд. При цьому:
- згідно із записами в системі Health24, мій «медогляд» офіційно розпочався рівно через 30 хвилин ПІСЛЯ того, як я фізично забрав документи, розпрощався з ними та назавжди залишив їхню будівлю;;
- Ймовірно, в моїх документах помилка і мене звати Девід Коперфільд. На кожного лікаря я витратив усього 5 хвилин;
- Я встиг сісти на автобус, який вирушив із зупинки за хвилину, після того як я вийшов з одного з кабінетів (відстань приблизно 15 км).
Діючи статті ККУ: ваш правовий захист
В цьому розділу я наведу кілька варіантів розвитку подій і трактування статей ККУ України.
Вас зупиняють — тут же вмикаємо камеру і вимагаємо назвати ім’я, звання, показати документи (при цьому пам’ятайте що ЦЕ НЕ ПОЛІЦІЯ — умова не випускати документи з рук на них не поширюється). На камеру (бажано кілька разів) знімаємо їхні документи. Ви маєте право стояти на тому самому місці, де зупинилися, лазити в бус — їхня робота.
Якщо документів немає, це незаконне затримання і викрадення людей групою осіб — стаття 146 ККУ. В умовах воєнного стану санкція жорстка — від 5 до 10 років позбавлення волі.
Якщо намагаються вихопити або розбити телефон — крадіжка майна групою осіб в умовах воєнного стану. Стаття 185 ККУ (частина 4) — від 5 до 8 років позбавлення волі.
Утримання більше 72 годин (рахується з моменту затримання — зустрічі з гастролерами) — Утримання без ухвали суду понад 72 години (згідно зі ст. 208, 211 КПК України та ст. 29 Конституції) — є прямим кримінальним злочином. Після закінчення цього строку громадянина зобов’язані негайно звільнити, якщо немає офіційного РІШЕННЯ СУДУ про тримання під вартою. Усе інше — це тюремна стаття за викрадення.
Додавання будь-яких записів у Health24 без вашого відома — стаття 366 ККУ. За нормальних умов кожен офіційний візит до лікаря в системі eHealth обов’язково підтверджується одноразовим кодом безпеки, який надходить в SMS на особистий номер пацієнта, і без цього коду підписати електронне направлення технічно неможливо. Заочне внесення фантомних записів без вашого телефону — це чистокровне кримінальне службове підроблення, що карається обмеженням волі до 3 років з обов’язковим позбавленням права обіймати посади на строк до 3 років (повний вовчий білет для керівництва клініки).
.
Окремо зазначу, що вчинення дій групою осіб приписує у статтях коротку фразу — заборона обіймати такі ж посади.
Висновок
Ось і все, мій уважний читачу. Сподіваюся, що ці 10 хвилин ти провів недарма. Я втратив 3 дні життя, але завдяки розумінню та знанням я став для системи настільки токсичним, що вона вирішила, що краще відпустити мене, ніж мати низку проблем
P.S.
Окреме роз’яснення щодо термінології:
У тексті я кілька разів згадую персонажа, якого прямо називаю вбивцею. Ця особа не представлялася, але її роль у тиловому конвеєрі хрестоматійна. Як людина, яка з перших днів повномасштабного вторгнення допомагає фронту і як донатер, і як водій гуманітарних вантажів під обстрілами, я чітко розділяю справжніх героїв у лавах ЗСУ та тилових клерків. Коли людина, сидячи в глибокому тилу, штампує фіктивні заочні звіти і свідомо готує цивільних громадян на забій у штурмовики — вона стає прямим моральним та фактичним співучасником їхнього знищення. У тилового конвеєра немає інших імен, і я маю повне право називати речі своїми іменами
